БЖД

Правила техніки безпеки з електричними приладами.

Інструкція визначає організаційні і технічні заходи з пожежної профілактики з метою недопущення розповсюдження пожежі на випадок її виникнення. Кожен учень, вихованець навчального закладу зобов’язаний знати і точно виконувати правила пожежної безпеки, а при виникненні пожежі, заспокоївшись, виконувати вимоги інструкції та вказівки дорослих щодо виходу у небезпечне місце від вогню. У приміщеннях та на території закладу освіти забороняється палити і розкидати запалені сірники, застосовувати в приміщеннях відкритий вогонь (паяльні лампи, факели тощо). На території навчального закладу не дозволяється розкладання вогнищ, спалювання сміття, відходів, пакувальних матеріалів.
Постійно утримувати робоче місце в чистоті. Використовувати пожежні рукавиці, пожежний інвентар та інструменти тільки за призначенням. Не використовувати у приміщеннях електрокип’ятильники, чайники та інше (окрім місць, спеціально відведених і обладнаних для цього) не залишати без нагляду ввімкнені в електромережу кондиціонери, комп’ютери , радіоприймачі тощо.

Під час експлуатації електроустановок не дозволяється:

• Використовувати кабелі і проводи із пошкодженою ізоляцією або такою ізоляцією, що втратила захисні властивості;
• Залишати під напругою електричні проводи і кабелі з неізольованими кінцями;
• Переносити ввімкнені прилади та ремонтувати обладнання, яке знаходиться під напругою;
• Залишати без догляду ввімкнені в електромережу нагрівальні прилади, обладнання;
• Користуватися пошкодженими (несправними) розетками;
• Зав’язувати і скручувати електропроводи;
• Застосовувати саморобні подовжувачі, яку не відповідають вимогам ПУЕ щодо переносних (пересувних) електропроводів .

Забороняється самостійно усувати несправності електромережі і електрообладнання.
Черговим учням після закінчення навчально-виховного процесу зачинити вікна, відключити освітлення, електроживлення приладів та обладнання ( за винятком чергового освітлення та електрообладнання, яке за вимогами технології повинно працювати цілодобово).
Оглянути приміщення, переконатися у відповідності порушень, що можуть призвести до пожежі, і тільки після цього замкнути двері. У разі виявлення порушень доповісти черговому вчителюю, класному керівнику, керівнику навчального закладу або працівнику, який його заміщує.
Кожен учасник навчально-виховного процесу, який виявив пожежу або її ознаки (задимлення, запах горіння або тління різних матеріалів, підвищення температури в приміщенні тощо),зобов’язаний : негайно повідомити про це за тел.01 до пожежної частини (при цьому слід чітко назвати адресу об’єкта, місце виникнення пожежі, а також своє прізвище); задіяти систему сповіщення людей про пожежу почувши сигнал сповіщення про пожежу, розпочати евакуацію під керівництвом дорослих з будівлі до безпечного місця згідно з планом евакуацію. Забороняється використовувати пожежний інвентар та обладнання для потреб, не пов’язаних із пожежегасінням.

Як діяти, опинившись під завалом у зруйнованому будинку:

• Покликати на допомогу;

• Якщо хтось відгукнувся, повідомити місце перебування і що сталося;

• Спокійно чекати, поки розберуть завал;

• Якщо ніхто не чує, спробувати вивільнити руки і ноги;

• Роздивитись, якими предметами завалений;

• Якщо вони не надто важкі, обережно розбирати завал. Намагатися не зачепити те, на чому все тримається;

• Якщо не видно, чим завалений , або предмети, які на вас впали, дуже важкі, терпляче кликати на допомогу кілька годин;

• Якщо ніхто не чує, все-таки спробувати розібратися завал;

• Звільнившись , оглянути себе. Якщо необхідно, надати собі першу допомогу: зупинити кровотечу, зафіксувати зламану кінцівку;

• Якщо не зможете вибратися з будинку, намагайтеся сповістити про себе (якщо є можливість, скористайтеся телефоном мобільного зв’язку або пейджером, стукайте по трубах опалення, голосно кличте на допомогу);

• Очікувати допомоги, намагайтеся уникнути переохолодження: постеліть щось на підлогу, ляжте на бік, підклавши під себе руку, коліна підтягніть до грудей.

Як урятуватися під час пожежі у лісі( степу):

• Відчувши сильний запах диму або побачивши вогонь, перш за все визначте напрям вітру;

• Якщо вітер дме у напрямку пожежі, не лякайтеся, йдіть проти вітру;

• Якщо в лісі горить тільки приґрунтовий покрив (листя, хвоя, трава) це означає, що пожежа – низова. Її фронт можна швидко перебігти, рухаючись проти вітру і захищаючи органи дихання верхнім одягом;

• Якщо в лісі горять дерева або в степу висока трава, це означає, що виникла дуже небезпечна верхова пожежа;

• Якщо поблизу є водойма, за змогою перечекайте у воді, поки пройде фронт вогню, захищайте органи дихання вологим одягом;

• Якщо поблизу немає водойми, рухайтеся перпендикулярно до напряму вітру.

Правила поведінки на підтопленій території:

• Якщо повінь застала вдома, вимкніть електрику та газ, перенесіть необхідні речі на верхні поверхи, на горище, взуйте гумові чоботи, одягніть куртку. Візьміть запас води і продуктів харчуванн4

• Якщо немає можливості вибратися з будинку і пройти до пункту евакуації або на підвищене місце, перейдіть на верхній поверх або горище і кличте на допомогу;

• Якщо вода застала в лісі або в полі, знайдіть предмет, який допоможе утриматися на воді, вийдіть на підвищене місце або залізьте на дерево і кличте на допомогу.

Правила безпечної поведінки під час грози:

• якщо гроза застала вдома, зачиніть вікна, вимкніть з розеток електроприлади . не виходьте з дому;

• якщо гроза застала надворі, намагайтеся сховатися в найближчому приміщенні;

• якщо під час грози знаходитесь на відкритому місці, сховайтеся в яру, під кущами;

• не ховайтеся від грози під високим поодиноким деревом, високовольтною лінією електропередач, у річці;

• відкладіть на 15-20 м від себе всі металеві речі;

• якщо гроза застала в автомобілі, залишайтеся в ньому.

Правила безпечної поведінки в місцях скупчення людей:

• збираючись у місця скупчення людей, відповідно одягніться;

• на концерти, вистави, змагання краще приходити раніше;

• сідайте на місця поблизу виходу;

• після закінчення краще зачекати, поки люди вийдуть;

• у натовпі треба рухатися разом з усіма, намагаючись триматися далі від стін і дверей, до яких можуть притиснути;

• якщо впали, спробуйте підвестись, а якщо це не вдається, згрупуйтеся і захищайте голову руками;

• не ходіть на мітинг і демонстрації протесту. Для дітей там може бути особливо небезпечно.

Правила для тих, хто залишається вдома сам:

• ніколи не відчиняйте дверей незнайомим людям, навіть якщо вони представляються працівниками комунальних служб чи міліції:

• ключі від квартири треба носити з собою, надійно заховавши або залишити у сусідів , яким довіряють батьки;

• не слід розповідати нікому про цінні речі, які є вдома.

Безпека дорожнього руху.

Поведінка на вулиці, ознайомлення з правилами дорожнього руху.

В Україні встановлено правосторонній рух транспортних засобів. Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції,

Обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедів, а також питання організації руху та його безпеки регулюються Правилами дорожнього руху, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху відносяться водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин. Автомобільна дорога, вулиця являє собою частину території, в тому числі в населеному пункті, призначеному для руху транспортних засобів і пішоходів з усіма розміщеними на ній спорудами. Автомобільні дороги, вулиці поділяються на : загального користування, відомчі та приватні. У місті вулиці та дороги поділяються на магістральні вулиці та дороги, дороги та вулиці місцевого значення .

Учні –вихованці зобов’язані:

• Вчити на уроках „ОБЖ” правила дорожнього руху і неухильно дотримуватись їх та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху;

• Створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям, навчальному закладу і громадянам;

• Виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Пішохід, тобто особа, яка бере участь у дорожньому русі поза пішоходів належать також особи, які рухаються в інвалідних візках без двигунів, ведуть велосипед, мопед чи мотоцикл, везуть санки, візок, дитячий або інвалідний візок), має право:

• на переважний перетин проїжджої частини по позначених пішохідних переходах;

• за відсутності в зоні видимості переходу чи перехрестя переходити дорогу, вулицю, залізничний переїзд під прямим кутом до краю проїжджої частини на дільниці, де вона добре проглядається в обидві сторони;

• вимагати від державних та місцевих органів влади, власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів створення необхідних умов для забезпечення безпеки руху.

Учні, вихованці навчального закладу під час знаходження на вулиці за межами навчального закладу зобов’язані:

• рухатися по тротуарах, пішохідних або велосипедних доріжках, узбіччях, а в разі їх відсутності - по краю проїжджої частини автомобільної дороги чи вулиці;

• перетинати проїжджу частину автомобільної дороги, вулиці по пішохідних переходах, а в разі відсутності - на перехрестях по лінії тротуарів і узбіч;

• керуватися сигналами регулювальника та світлофора ( переходити тільки на зелене світло для пішохода) в місцях, де дорожній рух регулюється;

• не затримуватись і не зупинятися без потреби на проїжджій частині автомобільної дороги, вулиці і залізничному переїзді;

• не переходити проїжджу частину автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів безпосередньо перед транспортними засобами, що наближаються, поза пішохідними переходами за наявності роздільної смуги, а також у місцях, де встановлені пішохідні чи дорожні огородження;

• стримуватися від переходу проїжджої частини при наближенні транспортного засобу з включеними проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом;

• не виходити на проїжджу частину із-за нерухомого транспортного засобу або іншої перешкоди, що обмежує видимість, не переконавшись у відсутності транспортних засобів, що наближаються;

• молодшим школярам рухатися додому та до школи відповідно до розробленого класоводом безпечного маршруту, який знаходиться в щоденнику учня;

• здійснювати посадку в транспортний засіб лише зі спеціального майданчика, а в разі його відсутності - з тротуару чи узбіччя;

• здійснювати посадку і висадку лише після повного припинення руху транспортного засобу;

• не відволікати увагу водія від керування транспортних засобом (тролейбусом, автобусом, трамваєм, маршрутним таксі);

• під час руху на автомобілі, бути пристебнутим поясом безпеки, а на мотоциклі в застебнутому мотошоломі.

Учень при користуванні велосипедом без двигуна, має право:

• їздити по спеціальних велосипедних доріжках, а в разі їх відсутності – по краю проїжджої частини дороги, вулиці чи узбіччю.

Зобов’язаний:

• використовувати технічно справний та належним чином обладнаний велосипед;

• не перевозити вантажів, що заважають керувати;

• не перевозити пасажирів, за винятком дітей віком до семи років на спеціально обладнаному сидінні.

Правила безпечної поведінки на вулиці:

• виконуйте правило п’яти „Не”: не розмовляйте з незнайомцями, не сідайте у машину до незнайомців, не беріть нічого у незнайомців, не звертайте з дороги від школи до дому, не гуляйте надворі після того, як стемніло;

• надворі треба поводитися спокійно та впевнено;

• якщо пізно повертаєтеся додому, уникайте задвірків, пустирів, густих заростей. Краще, якщо батьки зустрінуть і проведуть додому;

• не виносьте із дому дорогі речі;

• пізньої пори не відходьте самі далеко від дому.

Побутовий травматизм

Побутовий травматизм, попередження та дії у разі нещасних випадків у побуті.

Під нещасними випадками в побуті слід розуміти не пов’язані з навчально - виховним процесом травми, у тому числі отримані внаслідок заподіяних тілесних ушкоджень іншою особою, отруєння, самогубства, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою, травми, отримані внаслідок стихійного лиха, контакту з тваринами тощо, які призвели до ушкодження здоров’я потерпілих.

Факт ушкодження здоров’я внаслідок нещасного випадку встановлює і засвідчує лікувально-профілактичний заклад. Документом, який підтверджує ушкодження здоров’я особи, є листок непрацездатності чи довідка з лікувально-профілактичного закладу. Лікувально-профілактичні заклади, до яких звернулися або були доставлені потерпілі, ведуть реєстрацію нещасних випадків в окремому журналі за встановленою формою.

Причинами нещасного випадку можуть бути: події, пов’язані з транспортом, у тому числі: вхід, вихід з транспортного засобу (автомобіля, автобуса, поїзда, метрополітену, тролейбуса, канатної дороги тощо),дорожньо-транспортні пригоди, з них наїзд або зіткнення транспортних засобів ( автомобіля, мото- і вело техніки, засобів міського електротранспорту, поїздів), пов’язані з дорожньо - будівельною, сільськогосподарською технікою; події, пов’язані з використанням газу в побуті; випадкові падіння потерпілого, у тому числі: під час пересування, з висоти, в колодязі, ями, ємності; випадкова дія механічних сил, у тому числі: падіння предметів, матеріалів , породи, обвали будівель, споруд та їхніх частин; дія предметів та деталей ,що рухаються, обертаються, розплітаються; ураження електричним струмом, у тому числі: у разі доторкання до лінії електропередачі та обірваних проводів, у разі перебування на електропостачальних спорудах, у разі користування побутовими електроприладами, вибухи, у тому числі: боєприпасів, вибухових матеріалів; вплив екстремальних температур (крім пожеж), що призів до опіків, теплових ударів чи обморожень; пожежа, випадкові отруєння, у числі: продуктами харчування та безалкогольними напоями, алкогольними напоями, наркотичними засобами, психотропними речовинами, грибами, ліками, медикаментозними препаратами, іншими хімічними та отруйними речовинами ; дія іонізуючого, радіоактивного, електромагнітного випромінювання; самогубство, само пошкодження, голодування, виснаження, утоплення, вбивство чи нанесення ушкоджень іншою особою, використання або контакт з вогнепальною зброєю; контакти з тваринами, комахами, отруйними рослинами та іншими представниками фауни і флори; техногенне та стихійне лихо, дія сил природи.

Місцем нещасного випадку в побуті може бути: навчально – виховний заклад ( ДНЗ,ЗНЗ, інтернат, коледж, інститут тощо), адміністративний будинок, лікувально- профілактичний заклад або донорський пункт, видовищний або спортивний заклад (кінотеатр, театр, стадіон , плавальний басейн, зоопарк тощо) , місце організованого відпочинку (санаторій, профілакторій, будинок та база відпочинку, атракціон). Парк, організований пляж, спортивний та оздоровчий табір, туристична база та база відпочинку тощо), місце для занять спортом (стадіон, спортивний зал, футбольне поле, ковзанка, кінно - спортивна база, спортивний майданчик тощо), торговельний об’єкт (ринок, магазин) або об’єкт громадського харчування (ресторан, кафе, їдальня тощо) місце неорганізованого відпочинку та туризму ( ліс, річка, неорганізований пляж, гори печери тощо), місце проживання (квартира, житловий будинок, дача, домашні та господарські приміщення тощо), спеціальне місце перебування (гуртожиток, лікарня, госпіталь, дитячий будинок, будинок для престарілих, притулок тощо), дача, садова та присадибна ділянки, город, гараж, дорога, вулиця, тротуар, стежка, сходи, транспортні засоби (автобус, трамвай, метрополітен тощо), ліфт будинку.

Одним із видів нещасних випадків у побуті є ураження електричним струмом.

Дії уразі нещасних випадків у побуті:

• заспокоїтись та заспокоїти оточуючих;

• викликати „швидку допомогу” за телефоном 03;

• при можливості надати потерпілому першу (долікарську) допомогу: зупинити кровотечу, зафіксувати зламану кінцівку.

Загальні правила електробезпеки:

Електробезпека – це система організаційних і технічних заходів і засобів, які забезпечують захист людей від шкідливого і небезпечного впливу електричного струму, електричної дуги, електромагнітного поля і статичної електричної електрики.

Електротравма - це травма, викликана впливом електричного струму або електричної дуги.

Особливості електротравматизму:

• організм людини не наділений властивістю, за допомогою якої можна було б визначити наявність електроструму;

• електротравма може виникнути без безпосереднього контракту зі струмопровідниками. Частинами обладнання ( ураження через електричну, дугу, крокову напругу тощо);

• електричний струм, проходячи через тіло людини, діє не тільки в місцях контактів і на шляху проходження через організм, а й на центральну нервову систему, що спричиняє ураження внутрішніх органів (порушення нормальної діяльності серця, зупинку дихання тощо).

Для електричного струму на організм людини супроводжується зовнішнім ураженням тканин та органів у вигляді механічних ушкоджень, електричних знаків, електрометалізації шкіри, опіків.

Електричний струм, проходячи через організм людини, спричиняє термічну, електролітичні та біологічну дії.

Термічна дія струму виявляється в опіках окремих ділянок тіла, в нагріванні до високої температури кровоносних судин, нервів, серця, мозку, що стає причиною серйозних функціональних розладів.

Електротермічна дія струму виявляється в розкладі органічної рідини крові, що призводить до значних порушень її фізико-хімічного складу.

Біологічна дія струму виявляється у подразненні і збудженні живої тканини організму, що супроводжується мимовільним скороченням м’язів .

Тривалість проходження струму через організм впливає на кінцевий результат ураження: чим довше проходження струму, тим більша можливість тяжкого і смертельного наслідку.

Правильне користування електроенергією виключає випадки ураження електричним струмом.

Основні вимоги, яких потрібно дотримуватись при користуванні електроенергією: захист від коротких замикань (автомати, пробкові запобіжники) у електропроводці повинен бути завдали справним. Заміна заводських запобіжників, навіть тимчасово, усілякими металевими провідниками („жучками”) може стати причиною нещасного випадку чи пожежі. Основною умовою безпечного застосування електроенергії у приміщеннях є справний стан ізоляції електропроводів, електроприладів і апаратів, електричних щитків, вимикачів, штепсельних розеток, лампових патронів і світильників, а також електрошнурів, з допомогою яких умикають в електромережу електроприлади, тому необхідно слідкувати за станом ізоляції, забезпечуючи своєчасний ремонт.

Щоб уникнути пошкодження ізоляції, забороняється: підвищувати електропровід на цвяхах, металевих і дерев’яних предметах; перекручувати проводи; закладати провід і шнури за газові і водопровідні труби, за батареї опалення; витягати за шнур вилку з розетки. У будинках де електропроводка зроблена закритим способом під штукатуркою, забивання у довільні місця стіни цвяхів (костилів) для підвішування штор, картин та інших предметів, а також прибивання отворів може призвести до пошкодження схованої електропроводки і ураження електричним струмом. Тому всі подібні роботи треба виконувати, попередньо переконавшись у відсутності в даному місці електропроводки. Освітлювальну арматуру і електролампи небезпечно чистити від забруднення і пилюки при ввімкненому вимикачі, тобто під напругою, мокрими чи вологими ганчірками. Чистку треба виконувати при вимкненому вимикачі сухою ганчіркою, стоячи на підставі , яка не проводить електроструму. Пошкоджені вимикачі, лампові патрони, штепсельні розетки, електроприлади і апарати заборонено замінювати під напругою. Для цього прилад, апарат слід вимкнути з електромережі, а при ремонті електропроводки – викрутити запобіжник ( чи вимкнути автомат). Цю роботу повинна виконувати особа, яка обізнана з правилами ремонту. При користуванні переносними приладами, електроінструментами небезпечно одночасно торкатись батареї опалення, водонагрійних труб та інших заземлених металевих конструкцій, тому що при пошкодженні ізоляції електричного приладу через тіло людини, яка доторкнулась до названих металевих конструкцій, пройде небезпечний для організму струм. Небезпека ураження електричним струмом може виникнути також у таких випадках: при користуванні електроприладами із пошкодженою ізоляцією, електроплитками із відкритою спіраллю; саморобними електропечами, електроводонагрівачами, при заповнені водою електронагрівальних приладів (чайників, каструль, самоварів , тощо)., вже увімкнених в електромережу; при порушенні порядку ввімкнення приладу у електромережу необхідно електрошнур спочатку підключити до приладу, а потім до мережі, а не навпаки; при застосуванні оголених кінців проводу замість штепсельних вилок. Діти, не усвідомлюючи небезпеки, доторкаються до електроприладів, увімкнених в електромережу, і часто отримують опіки і більш серйозні травми. Особливо обережним треба бути при користуванні електроенергією у вологим приміщеннях, у приміщеннях із землянкою, цегляною і бетонною підлогою(підвали, ванна кімнати, вбиральня та ін.), які є добрим провідником струму, бо за таких умов небезпека ураження електричним струмом збільшується. Тому в санвузлах та інших подібних приміщеннях не дозволяється встановлювати вимикачі і штепсельні розетки, користуватись увімкненими в електромережу різними електронагрівальними приладами (плитками, камінами , рефлекторами), пральними машинами і переносними світильниками, а також використовувати стаціонарні світильники без запобіжної арматури.

Пам’ятка для тих, хто опинився в небезпечній ситуації:

• оцініть рівень небезпеки. Якщо ситуація загрожує життю, часу на роздуми немає, дійте негайно;

• якщо загрози життю немає, спочатку заспокойтеся;

• якщо не впораєтеся з ситуацією, складіть план дій і виконуйте його;

• якщо потрібна допомога, зверніться до рятувальних служб, родичів, сусідів, випадкових перехожих;

• якщо допомога не надходить , не втрачайте надії, ситуація може змінитися на краще наступної миті.

Газ у побуті.

Короткі відомості про газ.

Газ не має кольору і запаху. Для запобігання нещасних випадків у газ додають речовини зі специфічним запахом.

Газ не токсичний, але при накопиченні в приміщенні за рахунок витиснення повітря може викликати задуху.

Наявність у приміщенні газу та продуктів згорання можуть призвести до отруєння та задухи. Потрібно постійно слідкувати за працездатністю вентиляційних каналів та періодично їх чистити.

Газ в суміші з повітрям вибухонебезпечний. Природний газ легше за повітря в два рази, при витоку він піднімається і накопичується у верхній частині приміщення.

Правила безпечного користування газом.

Забороняється:

 користуватися несправними газовими приладами при наявності витоку газу;

 залишати без нагляду працюючі газові прилади;

 застосовувати вогонь для виявлення витоку газу. В приміщенні, де відчувається запах газу, не запалювати сірників, не вмикати/вимикати електричні прилади до ліквідації витоку газу;

 прив'язувати до газопроводу мотузок і навантажувати його;

 сушити білизну над газовою плитою;

 закривати вентиляційні канали або захаращувати їх;

 експлуатувати газові прилади при закритій квартирці та відсутності тяги у димовому і вентиляційному каналах;

 використовувати для сну приміщення, де встановлені газові прилади;

 проводити самостійний ремонт, перенесення або установку газових приладів;

 самостійно проводити ремонт по реконструкції димових та вентиляційних каналів. Дані роботи виконуються тільки спеціалізованими підприємствами. При витоку газу необхідно негайно вимкнути газові прилади, провітрити приміщення і викликати аварійну службу газового господарства за тел. «04».

Надання першої медичної допомоги

 потерпілого вивести із загазованого приміщення (в теплий період року - на вулицю, а взимку - в добре провітрюване приміщення). Ознаками задухи є посиніння обличчя, з’явлення червоних плям, втрата свідомості;

 при відсутності дихання у потерпілого йому необхідно проводити штучне дихання до тих пір, поки він не почне дихати самостійно;

 викликати швидку допомогу за тел. “03”;

Грип та ГРВІ: лікування та профілактика

1. Що таке грип і ГРВІ

Грип — це гостре інфекційне захворювання дихальних шляхів, яке викликається вірусом грипу. У побуті грипом часто називають будь-яку застуду, що не є вірно, тому що, окрім власне вірусу грипу, схожі симптоми можуть бути викликані багатьма іншими (аденовіруси, риновіруси, респіраторно-синцитіальні віруси і т.і.).

Симптоми, які викликаються цими збудниками, дуже схожі. Тому вірусні захворювання дихальної системи були об’єднані в групу ГРВІ — гострих респіраторних вірусних інфекцій. З цієї ж причини точно встановити, який саме збудник став причиною конкретного випадку хвороби, опираючись лише на дані огляду хворого, неможливо.

Точно визначити збудника і поставити діагноз «грип» можна тільки використовуючи лабораторні методи діагностики, які, на жаль, не завжди доступні лікарю.

Також захворювання дихальних шляхів можуть бути викликані бактеріями (стрептококами, гемофільною паличкою, стафілококами та іншими). При цьому картина захворювання дещо відрізняється від вірусної, і при уважному розпитуванні і ретельному обстеженні можна, якщо не встановити точно, то припустити, що даний випадок викликаний бактеріальною, а не вірусної, інфекцією. Звичайно ж, остаточно визначитися з збудником можна, знову ж таки лише після лабораторної діагностики.

2. Як передаються ГРВІ

Зазвичай називається тільки один шлях передачі ГРВІ — повітряно-крапельний. Але він є не єдиним. Віруси, що викликають ГРВІ, мають тропність до слизових оболонок дихальних шляхів людини. Це означає, що міцно зафіксуватися і почати активне розмноження вони можуть, лише потрапивши на слизову носа, рота, горла, бронхів. Але для того, щоб туди потрапити, вірусам потрібно пройти шлях від інфікованої людини до хворого.

У першу чергу, вірусам потрібно залишити місце попереднього проживання. Будь-яка інфекція влаштована так, що в організмі вона викликає реакції, які сприяють її поширенню. Так, кишкові інфекції викликають пронос і блювоту, сказ — слинотечу, а респіраторні інфекції викликають чихання, сльозотечу і кашель.

Під час чхання, так само як і при кашлі, з рота хворої людини вилітають дрібні частки слини і мокротиння, в яких віруси містяться у величезних кількостях. Тому перший механізм передачі ГРВІ так і називається — повітряно-краплинний. Зазвичай частки вологи з вірусами вдихаються іншою людиною не відразу (для цього потрібно перебувати в безпосередній близькості до хворої людини), а після того, як вони осядуть на підлогу, висохнуть і знов піднімуться в повітря з пилом.

Інший механізм передачі респіраторної інфекції — контактний. Він довгий час залишався недоведеним і менш очевидним, ніж повітряно-крапельний. Тим не менш, він грає не меншу, а можливо, і більшу роль у поширенні простудних захворювань. Справа в тому, що перш ніж почати свою бурхливу життєдіяльність в новому організмі, вірусам потрібно, по-перше вижити в умовах зовнішнього середовища, а по-друге — подолати безліч захисних бар’єрів самого організму: це і фільтруючі волосини в носі, і мигдалики, і вії, і секреторні імуноглобуліни на самих слизових. Набагато простіше, якщо нова людина самостійно скоротить для вірусу цей нелегкий шлях.

Відбувається це так. Як правило, пчихаюча або кашляюча людина прикриває рот рукою, сподіваючись запобігти поширенню інфекції повітряно-крапельним шляхом. При цьому вона і не підозрює, наскільки спрощує передачу своєї інфекції контактним шляхом. Справа в тому, що вся колосальна маса мікробів, яка повинна була вийти у відкритий простір, осідає на руці цієї ж людини. Яка розносить її з предметів побуту, в тому числі і тих, до яких торкаються інші люди. Або розносить її по руках друзів, колег і знайомих при рукостискання. Тим, у свою чергу, залишається лише доторкнутися своєю рукою до рота, носа, або протерти очі, які також вистелені сприйнятливою до ГРВІ слизовою оболонкою, і складний повітряно-крапельний шлях передачі скорочується для вірусу за часом і складністю в десятки разів.

Тому, другий механізм передачі грипу та інших ГРВІ — контактний. Ось чому важливо мити руки і уникати дотиків рук до власного обличчя особі при спалахах респіраторних інфекцій.

До цього варто додати, що збудники ГРВІ досить стійкі в зовнішньому середовищі. Так, вірус грипу може зберігати життєздатність поза організмом до 3-х тижнів. Тому зараження може відбуватися навіть через значний час після контакту хворої людини з предметами домашнього вжитку, дитячими іграшками, посудом, ручками дверей громадських закладів та ін.

З іншого боку, для успішного проникнення вірусу в організм важливий ще один фактор — кількість вірусних частинок, що потрапляють в організм. Чим їх менше, тим менше ймовірність того, що захисні бар’єри організму будуть подолані і виникне захворювання. Висока концентрація вірусів може зберігатися в закритих приміщеннях, особливо з великими скупченнями людей: офісах, школах, дитячих садках, громадському транспорті, магазинах. Навпаки, на відкритому повітрі зустріти достатню для зараження кількість мікробних часток практично неможливо.

Тому, всупереч поширеній думці, навіть під час сезонних спалахів ГРВІ, гуляти на відкритому повітрі зовсім не небезпечно. Набагато більше значення має, на якому транспорті ви їдете до місця прогулянки або роботи.

3. Симптоми захворювання

Після того, як збудник потрапив в організм, необхідний час, щоб він подолав захисні бар’єри організму і почав розмножуватися в достатній кількості, виявляючи свій вплив на організм. Цей час називається інкубаційним періодом. Для ГРВІ тривалість інкубаційного періоду становить від декількох годин до 3-х діб, в середньому 2 діб і залежить від агресивності вірусу, кількості вірусних часток і стану захисних сил дихальної системи.

Далі починає поступово розвиватися клінічна картина ГРВІ. Її можна розділити на 2 синдроми — катаральний та інтоксикаційний.

Катаральний синдром є результатом враження слизових оболонок і виявляється так:

Сухість, першіння та біль у горлі. Виникає при ураженні слизової оболонки глотки.

Кашель. Виникає при приникненні вірусу в слизову бронхів і на початку захворювання є сухим, ближче до кінця може ставати вологим, а при приєднанні бактеріальної інфекції — з відділенням жовтого (гнійного) мокротиння.

закладеність носа, пчихання. Виникає за рахунок враження слизової оболонки носа. З розвитком хвороби з’являються світлі виділення.

До речі, слід сказати, що пчихання саме по собі не є ознакою захворювання. Це — захисний рефлекторний акт, який сформований у людини в результаті еволюції для того, щоб очистити дихальні шляхи від сторонніх предметів. Воно може виникати при попаданні пилу в носову порожнину, подразненні її різними речовинами. Часто воно виявляється при переході з холодного повітря в тепле приміщення, коли слизова оболонка носа різко висушується теплим повітрям (в холодну пору року вологість повітря в опалювальних приміщеннях значно знижується). Тому не слід відразу вважати людину, що пчихає хворою.

Зміна голосу. Це є проявом інфекційного запалення слизової оболонки гортані.

Вплив вірусу на слизову оболонку очей виявляється почервонінням кон’юнктиви, сльозотечею, іноді — світлобоязню.

Інтоксикаційний синдром , як правило, з’являється пізніше катарального і зникає раніше за нього, але тим не менш, є більш важким. Розмноження вірусів усередині клітин супроводжується утворенням небезпечних для людини токсинів. Руйнування заражених клітин веде до потрапляння цих речовин у кров, які й викликають картину інтоксикаційного синдрому.

Він виявляється:

підвищенням температури

ознобом

болем у суглобах і м’язах

в більш важких випадках — нудотою, блювотою і втратою свідомості.

Для вірусних інфекцій дихальних шляхів характерні світлі, прозорі виділення з невеликою в’язкістю (фахівці називають їх серозними). До кінця захворювання вони можуть ставати жовтуватими. Якщо ж виділення з носа або бронхів стають густими, кількість їх різко збільшується, а колір стає темно-жовтим, це може говорити про приєднання бактеріальної інфекції.

Незважаючи на велику різноманітність симптомів, для більшості людей ГРВІ, в тому числі і грип, є не важким захворюванням. Небезпеку вони становлять для людей, які мають важкі супутні захворювання: цукровий діабет, серцеву недостатність, хронічну ниркову недостатність, туберкульоз та інші.

4. Лікування

Незважаючи на те, що сучасна наука досягла величезних успіхів у створенні антибактеріальних препаратів (відомих як антибіотики), в боротьбі з вірусними інфекціями такого прогресу поки ще немає. Пов’язано це з тим, що віруси, на відміну від бактерій, можуть розмножуватися тільки усередині клітин. Перебуваючи там, вони надійно захищені як від дії власних імунних сил організму, так і від ліків, які могли б порушити їх життєдіяльність. З цієї ж причини єдиним механізмом боротьби організму з вірусною інфекцією є руйнування заражених клітин.

Антибіотики, які успішно виліковують від бактеріальних інфекцій, неефективні для лікування ГРВІ. Вони мають зовсім інші механізми дії, які ніяк не можуть впливати на віруси. Єдиним випадком, коли виправдане застосування антибіотиків, є приєднання ще і бактеріальної інфекції.

На сьогоднішній день єдиним препаратом, який має доведену ефективність проти деяких збудників ГРВІ, є озельтамівір (продається в аптеках під назвою Таміфлю). Озельтамівір діє на віруси грипу А і В. На жаль, ефективних ліків, які б діяли на інших збудників ГРВІ, ще не створено.

Тому основним лікуванням ГРВІ, якщо не діагностований саме грип, є зниження інтоксикації, зволоження слизових оболонок і симптоматичне лікування.

Дезінтоксикація — виведення токсинів — проводиться з метою зменшення інтоксикаційного синдрому. З методів детоксикації, доступних кожному без участі лікаря, є часте пиття. Велика кількість рідини, по-перше, сприяє виведенню токсинів із сечею, а по-друге, поповнює втрати рідини при підвищеній температурі.

На питання, що можна пити, правильна відповідь — все, що подобається: чай, компот, мінеральну воду, соки, морси і т.д. Це не стосується алкогольних напоїв, які створюють додаткове інтоксикаційне навантаження на і без того ослаблений хворобою організм. Головне — пити якомога більше. Наявність захворювань, коли це протипоказане (наприклад, серцева недостатність), накладає обмеження на цю рекомендацію. У таких випадках повинен розбиратися тільки лікар.

Намагатися більше їсти, незважаючи на відсутність апетиту, немає сенсу. Це може лише посилити інтоксикацію. З полегшенням хвороби апетит відновиться самостійно і організм заповнить енергетичні втрати.

Зволоження слизових оболонок важливо проводити тому, що воно є необхідною умовою нормального функціонування місцевого імунітету дихальної системи. Слизові носа і глотки містять на собі секреторні імуноглобуліни (так звані IgS), а трахеї і бронхах — також і безліч вій, які, як конвеєр, транспортують чужорідні частинки назовні, очищаючи і захищаючи дихальну систему. Усім їм для збереження своєї функції потрібно достатня кількість вологи. Забезпечуючи її, ви таким чином, підсилюєте імунні сили організму.

Для зволоження слизової носа можна використовувати спреї на основі кухонної солі або морської води — зараз їх асортимент досить широкий, і в аптеці Вам допоможуть вибрати відповідний за ціною і виробником. Застосовувати їх слід відповідно до інструкції. Надмірне використання таких засобів може призвести до змивання секреторних імуноглобулінів зі слизових оболонок.

Для зволоження слизової трахеї і бронхів краще використовувати зволожувачі повітря. Зараз їх можна знайти практично в будь-якому магазині побутової техніки. Якщо можливості придбати зволожувач немає, можна з цією метою проводити вологе прибирання приміщення — частота залежить лише від фізичних можливостей прибираючого. Також можна покласти зволожений рушник на батарею.

Парові інгаляції з цією метою малоефективні, тому що пар все одно не доходить до нижніх дихальних шляхів, конденсуючись в носовій порожнині. Крім того, перегрів носової порожнини призведе до посилення набряку слизової оболонки, викликаної запаленням.

Симптоматичне лікування спрямоване на полегшення найбільш неприємних симптомів ГРВІ. У першу чергу, це стосується підвищення температури. Важливо пам’ятати, що підвищена температура — один з факторів неспецифічного захисту організму. Збудники ГРВІ набагато краще себе почувають при низьких температурах (ідеально — +4 °С), ніж при високих. Тому боротися з температурою потрібно тільки тоді, коли вона може стати занадто сильним навантаженням на організм. Для дітей старше 2 років і дорослих це — 38,5 °С , для дітей до 2 років — 38,0 °С . З метою зниження температури краще використовувати препарати на основі парацетамолу або ібупрофену . Також їх можна застосовувати для зменшення інших симптомів інтоксикації: головний, м’язової болю і болю в суглобах.

Ті препарати, які мають у своєму складі компоненти, що зменшують чхання, певною мірою можуть обмежити поширення хворою людиною інфекції на оточуючих.

Слід утриматися від прийому ацетилсаліцилової кислоти. Дітям до 12 років ацетилсаліцилова кислота протипоказана у зв’язку з ризиком важких ускладнень (синдром Рея).

З метою полегшення дихання можна використовувати так звані деконгестанти — препарати, що зменшують набряк слизової оболонки носа. Вони не тільки відновлюють дихання через ніс, але і знижують ризик бактеріальних ускладнень ГРВІ — синуситу, отиту та інш. Перевагу слід віддавати препаратам у формі спрею — на відміну від крапель, вони рівномірно зрошують слизову носа, точніше дозуються, і більш зручні в застосуванні. Найбільш сучасні з таких препаратів мають у своєму складі рослинні ефірні масла, які дозволяють зберегти природну вологість слизової оболонки носа.

При сухому кашлі краще використовувати препарати на основі декстрометорфану, глауцину, преноксдіазину. Слід пам’ятати, що перед застосуванням всіх цих препаратів необхідно ознайомитися з інструкцією, режимом застосування і протипоказаннями, проконсультуватися з лікарем або провізором.

В обов’язковому порядку необхідно звернутися до лікаря в наступних випадках:*

відсутність покращення на четвертий день хвороби;

підвищена температура тіла на сьомий день захворювання;

погіршення після покращення;

виражена важкість стану при помірних симптоми ГРВІ;

поява ізольовано або у поєднанні: блідості шкіри; спраги, задишки, інтенсивного болю, гнійних виділень;

посилення кашлю, зниження його продуктивності; глибокий вдих призводить до нападу кашлю;

при підвищенні температури тіла не допомагають, практично не допомагають або дуже ненадовго допомагають парацетамол та ібупрофен.

Лікар потрібен обов’язково і терміново, якщо є:*

втрата свідомості;

судоми;

ознаки дихальної недостатності (утруднене дихання, задишка, відчуття нестачі повітря);

інтенсивна біль де завгодно;

навіть помірний біль в горлі при відсутності нежиті;

навіть помірна головний біль у поєднанні з блювотою;

набряклість шиї;

висипка, що не зникає при натисканні на неї;

температура тіла вище 39 °С, яка не починає знижуватися через 30 хвилин після застосування жарознижуючих засобів;

будь-яке підвищення температури тіла в поєднанні з ознобом і блідістю шкіри.

*Ця частина статті взята зі статті лікаря Е.О. Комаровського (м. Харків)

Для лікування ГРВІ:

При встановленому діагнозі грипу А або Б — озельтамівір;

Багато пиття будь-якого виду — не менше 2 літрів на добу, виключаючи супутні захворювання, коли це протипоказано.

Зрошення носа розчином кухонної солі або морської води — відповідно до інструкції до застосування препарату

Зволоження повітря — зволожувачами, вологим прибиранням, мокрим рушником на батареї

Для зниження температури (у дітей старше 2 років і дорослих > 38,5 °С, у дітей до 2 років > 38,0 °С) — парацетамол чи ібупрофен

Для відновлення носового дихання — місцеві протинабрякові препарати у вигляді спрею (оксиметазолін)

Для усунення сухого кашлю — препарати на основі декстрометорфану, глауцину, преноксдіазіну

Повторне звернення до лікаря при описаних вище станах

5. Профілактика

Профілактичні заходи спрямовані на запобігання поширення інфекції і проникнення її в організм здорової людини.

Для запобігання розповсюдження інфекції слід по можливості захистити хворого від контактів з оточуючими. Для того, щоб зменшити виділення вірусів при пчиханні, можна використовувати маску, одягаючи її на хворого.

Для того, щоб маска виконувала свою захисну функцію, необхідно, щоб вона закривала і рот, і ніс. Тільки в цьому випадку вона буде затримувати крапельки рідини, що вилітають при пчиханні, розмові і кашлі.

Всупереч поширеній думці, маска, надіта на здорову людину, не виконує роль фільтра, що затримує віруси (для цього вона недостатньо герметична), а запобігає випадковому контакту рук людини з ротом і носом, знижуючи ризик контактного шляху передачі інфекції.

Використання симптоматичних препаратів, що знижують пчихання, може також знизити поширення інфекції хворою людиною. Тим не менш, це не виключає інших запобіжних заходів — їх потрібно дотримуватися обов’язково.

Для запобігання висихання слизових рекомендується зволоження повітря описаними вище способами і також — застосування сольових спреїв. Для того, щоб знизити ризик вдихання заражених частинок пилу слід проводити вологе прибирання. З цією ж метою можна проводити кварцування (опромінення ультрафіолетової лампою) повітря в приміщеннях. Режим кварцування залежить від моделі застосовуваної ультрафіолетофой лампи. Важливо пам’ятати, що під час цієї процедури людина не повинна перебувати в кімнаті і в жодному разі не дивитися на кварцову лампу, оскільки це може викликати серйозне пошкодження сітківки ока, навіть до сліпоти.

Провітрювання приміщень (з обов’язковим зволоженням) знизить концентрацію вірусу в замкнутих просторах.

Індивідуально слід уникати рукостискань, скоротити до мінімуму перебування в громадському транспорті або в місцях великих скупчень людей. Як можна частіше мити руки. Уникати торкання руками очей, носа і рота.

Всі засоби медикаментозної профілактики, на жаль, не мають доведеного ефекту. Виняток становить озельтамівір, який, однак, запобігає захворюванню тільки лише вірусом грипу.

Тим не менше, використовуючи всі перераховані вище методи, можна значно знизити ризик захворювання на ГРВІ.